З 21-го по 23-є серпня 2008 року у м. Севастополі відбувся ряд заходів присвячених енергозбереженню і використанню альтернативних джерел енергії, причому робилось це на честь 17-ої річниці незалежності України.

Але розповім не тільки про це, але й про те, як законодавці і урядовці шкодять екології та економіці України, про те як намагаються вирішити цю проблему на місцевому рівні не чикаючи допомоги з Києва, про радіоактивну рибу, про те, що Севастополь і Крим є українські, і про дивних „вітренківців” та „російський блок”, які зустрічали „Москву” в Севастополі.

 

Програма "Еко-Енерджі":

21-22 серпня: Виставка енергозберігаючого обладнання, фотографій та плакатів "Людина-Природа-Вибір"

21 серпня: презентація навчальної програми з енергозбереження та показ фільмів

22 серпня: наукова конференція "Чиста енергетика: сьогодення та майбутнє".

23 серпня з 16-00 до 23-00: коцерт "Еко-Енерджі" на площі Нахімова. Співатиме "Крихітка Цахес", група "Lюк", севастопольські гурти.

 

Крим є передовим регіоном України по розвитку „зелених” джерел енергій, але, все одно, темпи цього розвитку на кілька порядків гірші ніж в Європі, США чи Китаї. Я очікував почути багато позитиву, але ситуація там не надто краща ніж в цілому по Україні.

 

В перший день відбулось відкриття

почалась робота виставки альтернативних джерел енергії.

Електровелік:

Вітряки:

Переносний вітрячок:

 

та відбулось підбиття підсумків конкурсу дитячих малюнків на тему безпечної енергетики і енергозбереження

 

Наступного дня розпочалась конференція „Чиста енергетика: сьогодення та майбутнє”. Організатори відразу справили добре враження попіклувавшись про піперові стаканчики для мінералки, які, на відміну від пластикових, не шкодять довкіллю.

На конференції багато говорилось про здобутки в галузі альтернативної енергетики, було багато цікавої інформації, але прикро, що майже кожна доповідь закінчувалась доріканням на бездіяльність уряду і законодавців.

Наші чиновники у 2006-му прийняли документ „Енергетична стратегія України до 2030 року”. Згідно нього пріоритети в енергетиці надаються вугільній і атомній галузям. До 2030 в Україні рівень відновлювальних джерел буде на рівні 6% від загального споживання енергоресурсів. В середньому по Європі цей показник вже перевищує 6%, а у найбільш розвинутих країнах – перевищує у кілька разів, а до 2020 року в ЄС він має бути 20%. Наші чиновники кажуть, що вітряки ніколи не замінять атомні станції. Хоча цього року в Німеччині потужності встановлених вітряків перевищили потужності встановлених АЕС (23 500 МВт вітряків проти 21 000 МВт атомних блоків). Чому в Німеччині, з умовами гіршим для вітрової енергетики гіршими ніж в Україні, це можливо, а у нас ні?!

Бо у нас на вугільну промисловість видано 6 мільярдів грн. дотацій, на атомну енергетику десь 10 мільярдів гривень дотацій, а на альтернативні джерела -  НУЛЬ гривень!

І це при тому, що перехід до розширеного використання відновлюваних джерел енергії дозволить вирішити ряд існуючих проблем, пов'язаних з забрудненням навколишнього середовища, глобальним потеплінням, зменшить загрозу енергетичної та економічної кризи, сприятиме  надійності  енергопостачання, підвищить рівень національної безпеки і створить сотні тисяч робочих місць.

Така поведінка українських чиновників шкодить економіці, екології, безпеці і енергетичній незалежності держави!

 

На конференції пролунало багато дуже корисних доповідей. Хочу виділити кілька з них.

Доповідь Соколенко Станіслава Івановича про, так звані, „кластери”.

Це коли на місцевому рівні об’єднуються представники ВУЗів, наукових інститутів, виробники, банки, чиновники і разом реалізують проекти, не чикаючи підтримку уряду. Така практика дуже поширена в світі і вона дає свої результати в Криму. Зараз аналогічні проекти реалізовуються в Києві, Харкові, Львові – побачимо що з того вийде.

 

Дуже мене вразила доповідь Сінєбокова Євгена Андрійовича.

Він розповів як зробити з відходів сонячний водонагрівач, як добувати метан з берегів (саме з берегів!) Чорного моря, як використати 2 трильйони тон сірководню у тому ж Чорному морі, який може сотню років забезпечувати українців паливом (а якщо його не використати, то він може вибухнути як сотні атомних бомб!). Пан Євген доповів, що радіоактивність в рибі Чорного моря зросла у десятки разів після 1986 року, а також про можливість захоронення ядерних відходів в западинах Чорного моря.

 

На кінець конференції Стецько Іван  Миколайович

розповів про роль молоді в реалізації проектів енергозбереження і чистої енергетики. Він розповів, що саме молодь є тією надією, яка може змінити жахливу ситуації з енергоресурсами в Україні.

 

Кілька слів про Севастополь і сам Крим.

 

В Криму я був вперше. З Севастополя до Києва я повертався через Бахчисарай і Сімферополь. Все, що там розказують про те, що то є майже Росія, то мені здалось не дуже правдою. В День Прапора там жовто-блакитних прапорів було не менше ніж в Києві,

а в Євпаторії взагалі підняли найбільший державний стяг http://5.ua/newsline/184/0/53168/.

А ще в Севастополі українські вояки зустрічають набагато частіше ніж російські морячки.

Так, там майже не чути української мови, але в Києві теж ситуація з цим не найкраща.

 

На сам кінець кілька слів про те, як вітренківці і Роський блок зустрічали флагман російського флоту Москву в Севастополі, бо то, що показували по ТВ, якось не об’єктивно виглядало. Коли мав був приїхати кораблик, по Севастополю десь з середини дня почали їздити 4 легкових авто з прапорами Вітренко, Руського Блоку, російської общини і одним російським прапором. Вони їздили і бібікали. Причому звичайні перехожі крутили їм в слід пальчиком біля скроні і зовсім це дійство не вітали. Коли „Москва” почала заходити в бухту, з тих 4-х машин повилазили „тіпочки” і почали махати прапорами, до них підійшли штук пять бабок, які сиділи поряд в агітпалатці і все. От і вся підтримка „Москви”, яка було в Севастополі!

 

Отож роблю всій суб’єктивний висновок. Крим – це територія, яка має чудовий потенціал для розквіту, своєю енергією він може і хоче збагатити Україну. Там живе багато  розумних люди, які хочуть працювати і працюють на благо саме України. Правда вони говорять іншою мовою, але думаю, що то не такий вже і великий недолік!